Хто одружився на Павло I?

Павло́ I (рос. Павел І; 1 жовтня 1754(17541001) — 24 березня 1801) — російський імператор (1796—1801), герцог Гольштейнський (1762—1773) і граф Ольденбурзький (1773). Представник династії Гольштейн-Готторп-Романових. Син всеросійського імператора та гольштейнського герцога Петра III Гольштейн-Готторпа та російської імператриці Катерини II. Виховувався Микитою Паніним на ідеалах лицарства й аскетизму. Усунений від політично-державного життя матір'ю, яка, незважаючи на повноліття сина, відмовила йому в праві на російський престол; оселила його у Гатчині (1783), де він мав свій двір і невелике військо. Одружувався двічі: із гессенською принцесою Вільгельміною (Наталією) (1773—1776) та вюртемберзькою принцесою Софією-Доротеєю (Марією) (з 1776). Зійшов на трон після смерті ненависної матері. Запровадив суворі порядки при дворі й Санкт-Петербурзі: заборонив свята, феєрверки, танці; встановив комендантську годину і вимоги до одягу. Реформував військо за прусським зразком, боровся із корупцією в офіцерському корпусі. Обмежив дворянські права, гарантовані Катериною ІІ, відновив обов'язок дворянської служби на користь держави. У зовнішній політиці спирався на союз із Британією і Австрією, для стримування впливу революційної Франції, але згодом уклав альянс із Наполеоном (1800). Прихистив у Росії Мальтійський орден (1798). Санкціонував похід козаків до Британської Індії (1801). Завдав збитків британським інтересам у торгівлі на Балтиці. Збудував Михайлівський замок у столиці (1801). У середовищі дворян вважався тираном і деспотом за утиски і впровадження армійської дисципліни; опозиція поширювала чутки про його чухонське походження. Був ексцентричною особою, страждав на неврастенію. Убитий своїми придворними під проводом військового губернатора столиці Палена, за мовчазної згоди власного сина і наступного царя Олександра І.

На його честь названо місто Павлоград в Україні.

Guillermina de Hesse-Darmstadt (Prenzlau, 25 de junio de 1755 - San Petersburgo, 26 de abril de 1776) era la quinta hija de Luis IX, landgrave de Hesse-Darmstadt y de Carolina de Zweibrücken-Birkenfeld, Condesa Palatina. Fue la primera esposa del zarevich Pablo, el único hijo de la emperatriz Catalina II de Rusia.

Maria Feodorovna (Russian: Мария Фёдоровна; 25 October 1759 – 5 November [O.S. 24 October] 1828), born Duchess Sophie Dorothea of Württemberg (Sophie Marie Dorothea Auguste Luise), became Empress of Russia as the second wife of Emperor Paul I. She founded the Office of the Institutions of Empress Maria.

Daughter of Duke Frederick Eugene of Württemberg and Princess Friederike of Brandenburg-Schwedt, Sophie Dorothea belonged to a junior branch of the House of Württemberg and grew up in Montbéliard, receiving an excellent education for her time. After Grand Duke Paul (the future Paul I of Russia) became a widower in 1776, King Frederick II of Prussia (Sophie Dorothea's maternal great-uncle) and Empress Catherine II of Russia chose Sophie Dorothea as the ideal candidate to become Paul's second wife. In spite of her fiancé's difficult character, she developed a long, peaceful relationship with Paul and converted to the Russian Orthodox Church in 1776, adopting the name Maria Feodorovna. During the long reign (1762–1796) of her mother-in-law, she sided with her husband and lost the initial affection the reigning Empress had for her. The couple were completely excluded from any political influence, as mother and son mistrusted each other. They were forced to live in isolation at Gatchina Palace, where they had many children together.

After her husband ascended the Russian throne in 1796, Maria Feodorovna had a considerable and beneficial influence during his four-year reign. On the night of Paul I's assassination (23 March [O.S. 11 March] 1801), she thought to imitate her mother-in-law's example and claim the throne, but her son, the future Emperor Alexander I, dissuaded her. She instead instituted the precedence whereby the Empress dowager out-ranked the reigning monarch's wife, a system unique to the Russian court. Clever, purposeful and energetic, Maria Feodorovna founded and managed all the Russian Empire's charitable establishments, re-modelled the palaces of Gatchina and Pavlovsk, and encouraged foreign links directed against Napoleon I of France. She often gave political counsel to her children, who held her in great respect. The imperial family deeply mourned her death, and her successors regarded her as a role model.