Хто одружився на Джон Леннон?

Джон Ві́нстон О́но Ле́ннон MBE (англ. John Winston Ono Lennon, при народженні Джон Вінстон Леннон, англ. John Winston Lennon; 9 жовтня 1940, Ліверпуль, Англія — 8 грудня 1980, Нью-Йорк, Сполучені Штати Америки) — англійський співак, автор пісень і музикант, художник, політичний активіст та громадський діяч. Він здобув світову славу як засновник, співавтор пісень, соліст-вокаліст і ритм-гітарист гурту The Beatles. Його творчість включала музику, літературу, малюнки та кіно. Його співпраця з Полом Маккартні у написанні пісень залишається найуспішнішою в історії.

Леннон народився в Ліверпулі, але ще підлітком захопився скіфлом. У 1956 році він заснував гурт The Quarrymen, який у 1960 році перетворився на The Beatles. Іноді його називають «розумним бітлом», Леннон спочатку був фактичним лідером гурту, але поступово, здавалося, поступився цією роллю Маккартні. Під час написання пісень у The Beatles він увібрав у себе безліч музичних впливів: спочатку у перші роки існування гурту він писав і був співавтором рок- і поп-хітів, а згодом у другій половині кар'єри The Beatles включив у свої композиції експериментальні елементи, коли його пісні стали відомі завдяки своїм інноваційним рішенням. Незабаром Леннон поширив свою творчість на інші медіа, взявши участь у численних фільмах, зокрема How I Won the War, а також написав In His Own Write та A Spaniard in the Works — збірки творів у стилі літератури абсурду та лінійних малюнків. Починаючи з пісні «All You Need Is Love», його пісні стали гімнами антивоєнного руху та широкої контркультури 1960-х років. У 1969 році разом зі своєю другою дружиною, мультимедійною художницею Йоко Оно, він заснував гурт Plastic Ono Band, провів двотижневу антивоєнну демонстрацію Bed-ins for Peace і покинув The Beatles, щоб розпочати сольну кар'єру.

Між 1968 і 1972 роками Леннон і Оно співпрацювали над багатьма роботами, включаючи трилогію авангардних альбомів, ще кілька фільмів, його сольний дебютний альбом John Lennon/Plastic Ono Band і сингли «Give Peace a Chance», «Instant Karma!», «Imagine» і «Happy Xmas (War Is Over)», що увійшли до міжнародної топ-десятки синглів. Переїзд Леннона до Нью-Йорка в 1971 році, його критика війни у В'єтнамі призвела до трирічної спроби депортації з боку адміністрації Ніксона. Леннон і Оно розлучилися з 1973 по 1975 рік, в цей час він продюсував альбом Гаррі Нілссона Pussy Cats. Він також співпрацював з Елтоном Джоном («Whatever Gets You Through the Night») та Девідом Бові («Fame»), які очолювали хіт-паради. Після п'ятирічної перерви Леннон повернувся до музики у 1980 році, записавши з Оно спільний альбом Double Fantasy. Він був убитий фанатом The Beatles Марком Девідом Чепменом через три тижні після виходу альбому.

Як виконавець, автор або співавтор, Леннон мав 25 синглів номер один у чарті Billboard Hot 100. Double Fantasy, його другий найбільш продаваний альбом поза The Beatles, отримав премію Греммі 1981 року як альбом року. Того ж року він став лауреатом Британської премії за видатний внесок у музику. У 2002 році Леннон посів восьме місце в історичному опитуванні BBC про 100 найвизначніших британців. Журнал Rolling Stone назвав його п'ятим найвидатнішим співаком і 38-м найвидатнішим артистом усіх часів. Він був включений до Зали слави піснярів (у 1997 році) та Зали слави рок-н-ролу (двічі, як учасник гурту The Beatles у 1988 році та як сольний виконавець у 1994 році).

Синтія Лілліан Леннон (англ. Cynthia Lillian Lennon, уроджена Пауелл (англ. Powell); 10 вересня 1939(19390910), Блекпул — 1 квітня 2015, Майорка) — перша дружина музиканта Джона Леннона. Народилася в місті Блекпул (графство Ланкашир, регіон Північно-Західна Англія) та виросла в населеному представниками середнього класу містечку Гойлейк (півостров Віррал графства Мерсісайд, регіон Північно-Західна Англія). Знайомство і початок відносин з Ленноном відбулися, коли вони обидва були студентами Ліверпульського коледжу мистецтв. Синтія та Джон зустрілися на заняттях з каліграфії. Після того як Сінтія завагітніла, вони з Джоном одружилися в Ліверпулі 23 серпня 1962 року. 8 квітня 1963 року в них народився син Джон Чарльз Джуліан Леннон. 8 листопада 1968 року вони розлучилися, після чого Джон Леннон пішов від неї до Йоко Оно. Після розлучення з Джоном Ленноном, Синтія виходила заміж тричі (у 1970 році за італійського власника готелів Роберто Басаніні (розлучилися у 1976 році), у 1978 році за англійського інженера Джона Твіста (розлучилися у 1982 році) та у 2002 році за власника нічного клубу з Барбадоса Ноеля Чарльза, з яким прожила до його смерті у 2013 році). Крім того, після розлучення із Джоном Твістом, вона змінила прізвище на Леннон, та почала зустрічатися із Джимом Крісті, з яким прожила наступні 17 років. Вона опублікувала дві книги про період її життя з Ленноном — «A Twist of Lennon» у 1978 році, і «Мій Чоловік Джон» (John) у 2005 році. У останні роки жила у містечку Калвія (Балеарські острови, Майорка, Іспанія). Померла від онкологічного захворювання 1 квітня 2015 року.

Yoko Ono (小野 洋子（おの ようこ）​, Ono Yōko^?, Tokio, 18 de febrero de 1933) es una artista conceptual, cantante y música japonesa.​ Integrante durante años del colectivo Fluxus.​​​

Ono ejerció una gran influencia personal y profesional sobre John Lennon. La artista japonesa se hizo notar desde los primeros momentos de la relación. Muchos dicen que Yoko fue la responsable de la separación de The Beatles.​ Las filmaciones durante las sesiones de grabación de Let It Be muestran un grupo de por sí cansado y al borde de la exasperación por parte de todos sus miembros. Como dijo Paul McCartney: «Mil cosas se podrán decir, pero la verdad solo la conocen cuatro».​ Sus discos en colaboración con John Lennon incluyen Unfinished Music No.1: Two Virgins, Unfinished Music No.2: Life with the Lions, Wedding Album, Some Time in New York City, Double Fantasy y el póstumo Milk and Honey.

Yoko Ono llegó al punto de organizar conciertos en que el público tenía que imaginar por sí mismo la música. Editó un célebre libro de dibujos y piezas de arte, Grapefruit (Pomelo),​ varias películas conceptuales (como Fly) e innumerables discos marcados por el experimentalismo. Entre ellos se destacan las obras Yoko Ono/Plastic Ono Band, Fly, Approximately Infinite Universe (años 1970) y Season of Glass (años 1980). En los años 1990, sacó dos discos que fueron muy bien recibidos por la crítica: Rising y Blueprint for a Sunrise. Hasta hoy, sus mayores éxitos han sido «Walking on Thin Ice» y, en menor medida, «Never Say Goodbye».