Хто одружився на Катерина II?

Катерина II (рос. Екатерина II; 21 квітня (2 травня) 1729(17290502) — 6 (17) листопада 1796) — російська імператриця в 1762–1796 роках. Представниця німецького роду Ангальт-Цербст. Народилася в Щецині, Пруссія. Дружина російського імператора Петра III (з 1745). Перейшла з лютеранства в православ'я. Народила майбутнього російського імператора Павла І.

Зійшла на трон внаслідок палацового перевороту і вбивства чоловіка (1762). Була прихильницею абсолютизму і просвітництва, шанувальницею античності. Реформувала суспільно-політичне життя в імперії, скерувавши його в русло централізації й уніфікації. Реорганізувала Сенат (1763). Запровадила єдиний адміністративний поділ на намісництва (1775—1795). Скасувала автономію російського православ'я: секуляризувала церковно-монастирські землеволодіння (з 1763).

Вела активну й успішну зовнішню політику. Перемогла у війнах проти Османської імперії (1768–1774, 1787–1792), приєднала українське Причорномор'я та Крим. Остаточно поглинула Україну: знищила Гетьманщину (1764) і Січ (1775), запровадила кріпацтво, розформувала слобідське козацтво, придушила козацьке повстання Пугачова (1775). У союзі із Пруссією і Австрією ліквідувала одвічного ворога московської держави — Річ Посполиту (1772, 1793, 1795), приєднавши Волинь, Поділля і Білорусь. Здійснила приєднання Курляндії (1795), збільшивши питому частку німців у імперії. Дозволяла німецьким підданим сповідувати лютеранство і використовувати німецьку мову в освіті й науці, але на українсько-білоруських землях нищила греко-католицьку церкву (1793—1796), проводила русифікацію. Здійснила подорож на південь України і в Крим (1787). Підтримувала союз із Йозефом II, імператором Священної Римської імперії, сприяла розробці так званого грецького проєкту — відновлення Візантійської імперії під скіпетром свого онука Костянтина. Перед смертю планувала похід для приборкання Французької революції.

Вела розкішний спосіб життя. Окрім чоловіка мала численних коханців-фаворитів: Понятовського (1755—1758), Орлова (1760—1772), Потьомкіна (1774—1776), Завадовського (1776—1777), Зубова (1789—1796) та інших. Померла в Царському Селі, Росія. Похована у Петропавлівському соборі Санкт-Петербурга. Прізвисько — Велика (рос. Великая, за розширення і зміцнення держави). У традиційній російській історіографії описується як національна героїня. В українській історіографії сприймається негативно, так само як Петро І; як писав Тарас Шевченко: «Це той Первий, що розпинав Нашу Україну, А Вторая доконала Вдову-сиротину».

Григо́рій Олекса́ндрович Потьо́мкін (нар. 13 (24) вересня 1739(17390924), Чижово — пом. 5 (16) жовтня 1791) — російський державний і військовий діяч, дипломат, генерал-фельдмаршал (з 1784), світліший князь (1776). Великий Гетьман Катеринославських та Чорноморських козацьких військ, прозваний козаками Гриць Нечеса (у деяких селянських переказах з'являється під іменем Катеринич). У 1775 за ініціативою Потьомкіна було ліквідовано Запорізьку Січ.

Петро́ III Гольштейн-Готторп (рос. Пётр III Гольштейн-Готторп, рос. Пётр III Фёдорович; при народженні Карл Петер Ульріх, нім. Karl Peter Ulrich, повністю нім. Karl Peter Ulrich von Schleswig-Holstein-Gottorf ; 10 (21) лютого 1728 року, Кіль — 6 (17) липня 1762 року, Ропша) — імператор всеросійський в 1762, перший представник династії Гольштейн-Готторп-Романових на російському престолі. З 1739 — герцог Гольштейн-Готторпський. Онук Петра I — син його доньки Анни та Карла Фрідріха Гольштейн-Готторпського. Внучатий племінник Карла XII — онук його сестри Гедвіги-Софії. Батько російського імператора Павла I.

Після піврічного царювання повалений внаслідок палацового перевороту, що поставив на престол його дружину Катерину II. Убитий заколотниками з відома своєї дружини. Особистість і діяльність Петра III довгий час розцінювалися істориками одностайно негативно, проте потім з'явився і більш виважений підхід, який відзначає низку державних заслуг імператора, який продовжував внутрішню політику Петра I. За правління Катерини за Петра ІІІ видавали себе багато самозванців (зафіксовано близько сорока випадків), найвідомішими з яких були Омелян Пугачов та чорногорський цар Петро III (Степан Малий) у Чорногорії.