Хто одружився на Скотті Піппен?

Скотті Моріс Піппен (нар. 25 вересня 1965) — американський професійний баскетболіст, який грав у Національній баскетбольній асоціації. Мав прізвисько «Піп». Найбільше його пам'ятають за грою в складі Чикаго Буллз, з якими він виграв шість титулів НБА. Поряд з Майклом Джорданом, зіграв важливу роль у перетворенні «Биків» на чемпіонську команду, а також у популяризації НБА в 1990-х роках в усьому світі.

Його вважають одним із найкращих малих форвардів усіх часів. Вісім разів поспіль потрапляв до збірної всіх зірок захисту НБА, тричі до першої команди Всіх зірок НБА. Був семиразовим учасником матчу всіх зірок НБА і 1994 року був визнаний MVP цього матчу. У сезоні 1996-97 його обрали до списку 50 найвидатніших гравців в історії НБА. Є одним з чотирьох гравців, чий номер «Чикаго Буллз» вивели з гри (інші троє — Джеррі Слоун, Боб Лав і Майкл Джордан). Відігравав ключову роль у чемпіонських командах як Чикаго Буллз 1992 року так і Чикаго Буллз 1996 року, які було обрано як дві найвидатніші команди в історії НБА. Його біографія на сайті баскетбольної зали слави Нейсміт стверджує, що «багатовимірний Піппен бігав по майданчику як розігрувальний, атакував кільце як важкий форвард і потрапляв у кошик без торкання кільця як атакувальний захисник.» Під час своєї 17-річної кар'єри він зіграв 12 сезонів за биків, один за Х'юстон Рокетс і чотири за Портленд Трейл-Блейзерс, потрапивши до плей-оф шістнадцять разів поспіль.

Піппен також є єдиним гравцем, який двічі в одному сезоні виграв титул чемпіона НБА і золоту медаль Олімпійських ігор (1992, 1996). Входив до складу Dream Team (команди мрії) — олімпійської збірної США з баскетболу 1992 року, яка обігрувала своїх опонентів з різницею в середньому 44 очки. Піппен був ключовою фігурою олімпійської збірної 1996, разом з колишніми учасниками Dream Team, Карлом Мелоуном, Джоном Стоктоном і Чарльзом Барклі, а також новими обличчями, такими як Анферні "Пенні" Хардевей і Грант Гілл. На обох Олімпіадах носив майку з восьмим номером.

13 серпня 2010 року введений до Баскетбольної зали слави у двох номінаціях — за особисту кар'єру і як член «команди мрії». 8 листопада 2005 року Чикаго Буллз вивели з гри його № 33, а його коледж, Університет Центрального Арканзасу 21 січня 2010 року також вивів з гри його номер № 33.