Хто одружився на Едуард VII?

Едуард VII (англ. Edward VII, за англійською традицією Едвард VII; 9 листопада 1841(18411109), Букінгемський палац, Лондон — 6 травня 1910, там само) — король Великої Британії та Ірландії, імператор Індії з 22 січня 1901, австрійський фельдмаршал (1 травня 1904), перший з Саксен-Кобург-Готської (нині Віндзорської) династії.

Олександра Данська (дан. Alexandra af Danmark, англ. Alexandra of Denmark), також королева Олександра (англ. Queen Alexandra); 1 грудня 1844, Копенгаген — 20 листопада 1925, Сандрингемський палац) — данська принцеса, королева Великої Британії та Ірландії, а також імператриця Індії (1901), з 1910 року — вдовуюча королева. Олександра була сестрою російської імператриці Марії Федорівни та тіткою імператора Миколи II.

Олександра була старшою дочкою принца Крістіана з німецької династії Глюксбургів та Луїзи Гессен-Кассельської. Своє дитинство та юність провела в Данії переважно в Жовтому та Бернсторфському палацах, де здобула домашню освіту разом із братами та сестрами. Її батько з волі великих держав став спадкоємцем бездітного данського короля Фредеріка VII. Королева Вікторія обрала шістандцятирічну Олександру з-поміж інших кандидатур як дружину для її старшого сина та спадкоємця Альберта Едуарда, принца Уельського. Спочатку, через війну між Данією та Німеччиною за володіння Шлезвіг-Гольштейном, в якій Британія стала на бік останньої, Вікторія була проти дочки принца Крістіана. Їхнє весілля відбулося в 1863 і в тому ж році батько Олександри успадкував данський престол. У шлюбі народилося шість дітей, серед яких майбутній король Георг V та королева Норвегії Мод.

У 1868—1869 роках подружжя відвідало низку європейських країн, а також Єгипет, Туреччину та Крим. Будучи родичами Російської імператорської сім'ї, кілька разів відвідували Санкт-Петербург. Олександра набула популярності на своїй новій батьківщині за активну благодійну та громадську роботу, вважалася законодавицею моди в країні. У політиці вона намагалася схилити чоловіка, а після його смерті сина, діяти на користь Данії та Греції, проте ці спроби не були успішними. Усе життя не відчувала симпатій до Німеччини та імператора Вільгельма II, особливо під час Першої світової війни. У січні 1901 року, після смерті королеви Вікторії, подружжя зійшло на престол і правило до смерті Едуарда VII у травні 1910 року.

Братами Олександри були данський король Фредерік VIII та грецький Георг I, а сестрою — російська імператриця Марія Федорівна, мати Миколи II. З нею протягом усього життя англійська королева підтримувала близькі стосунки і їй, після Лютневої революції, допомогла переправитися з Криму до Великої Британії на лінкорі HMS Marlborough навесні 1919 року. Олександра померла після інфаркту у 1925 році у віці 80 років і була похована у Віндзорському замку поряд із чоловіком.