Хто одружився на Şevkefza Sultan?

Şevkefza Sultan, född Vilma Zaurum 1823, död 1889, var en valide sultan i det Osmanska riket under sin son sultan Murad V från 1876 till 1876.

Hon var född i Poti i Georgien och hette Vilma Zaurum innan hon föll offer för slavhandeln. Hon kom till det kejserliga osmanska haremet som slavkonkubin till sultan Abd ül-Mecid I år 1839, där hon enligt sed konverterade till islam och fick ett persiskt namn, Şevkefza ('den som muntrar upp'). Hon blev ikbal och befordrades till kadin, hustru, år 1843.

Hon var sultanens fjärde hustru. Den brittiske ambassadören, som informerade sig om sultanens hustru genom kvinnor som hade träffat henne, hade informerats om att hon var den vackraste av sultanens hustrur, men också den minst talangfulla.

Då hennes son besteg tronen utnämnde han hennes anhängare Damat Nuri Pasha till Lord Pasha. Şevkefza och Damat konfiskerade sedan all den förmögenhet i guldmynt och juveler som hade gömts undan i haremet av den förra sultanen och valide sultanen.

Hennes son avsattes år 1876 till förmån för sin yngre halvbror. Hon ska aldrig ha accepterat hans avsättning utan uppmuntrat honom att stödja en kupp som år 1877 planerats för att återinsätta honom, men lyckades inte övertala honom att ge den sitt godkännande.

Абдул-Меджид І (*25 квітня 1823 — †25 липня 1861) — султан Османської імперії, син султана Махмуда II та грузинки Безмялем Валіде Султан.

Він продовжує провадити реформи, започатковані для європеїзації країни його батьком. При ньому не мусульманам дозволили служити в армії, прийняли національний гімн і прапор, законодавство було реорганізовано за зразком французького кодексу Наполеона, з'явилися залізниця, телеграф. За порадою Решида Мустафи видав 3 листопада 1839 р. збірник законів «Хатт-і-шериф», за якими обіцяв рівні права усім османським підданим, відмовляючись від старого султанського права розпоряджатись їхнім життям і майном.

У 1840-х проти волі британського уряду допоміг Ірландії у боротьбі з голодом.

У 1852 турецькі війська були витіснені з Чорногорії Австрією.

За його правління відбулася Кримська війна 1853—1856, у якій Туреччина, підтримана Францією, Сполученим Королівством і Сардинією, отримала перемогу над Російською імперією. Але натомість Османська імперія мусила провести ряд реформ, спрямованих на поліпшення умов християн, що викликало незадоволення мусульман та спричинило заворушення у Боснії, Болгарії, Албанії.

У 1858 оголошено про банкрутство султанської казни.

Помер 25 липня 1861 від туберкульозу.