Хто одружився на Princess Isabella of Parma?

Isabella of Bourbon-Parma (Spanish: Isabel María Luisa Antonieta, German: Isabella Maria Ludovica Antonia, French: Isabelle-Marie-Louise-Antoinette; 31 December 1741 – 27 November 1763) was a princess of Parma and infanta of Spain from the House of Bourbon-Parma as the daughter of Philip, Duke of Parma, and Louise-Élisabeth of France. She became an archduchess of Austria and crown princess of Bohemia and Hungary in 1760 by her marriage to Archduke Joseph of Austria, the future Joseph II, Holy Roman Emperor (she never became empress due to her early death).

Secretly an Enlightenment thinker, she was a prolific writer, and nineteen separate works by her have been preserved. She discussed philosophy, religion, ethics, politics, diplomacy, military theory, world trade, education and childrearing, human culture and societies, and the position of women. In secret essays, she argued for the intellectual equality of women. None of her writings were published in her life. Her Méditations chrétiennes ('Christian Meditations') were published in 1764, a year after her death. Some of her personal correspondence and other works have been published by biographers and historians.

Although her husband loved her, she did not fully return his feelings and found more fulfillment in her (likely romantic, possibly sexual) relationship with her sister-in-law, Archduchess Maria Christina. Despite her popularity at the Viennese court, she was unhappy because of the guilt of being unable to reciprocate her husband's feelings, compounded by the same-sex attraction that she considered sinful. A lonely childhood with demanding and unaffectionate caretakers, the sudden loss of her mother, a difficult birth and two miscarriages in the span of ten months, and later a fourth pregnancy all adversely affected her physical and mental health. She was described as melancholic and experienced suicidal ideation. Biographers have suggested that she suffered from depression or bipolar disorder, to which she was likely genetically predisposed. She died at the age of 21 from smallpox.

Йосиф II (Йозеф II, українізоване Йосип II (нім. Joseph II повне ім'я Josef Benedikt Anton Michel Adam; 13 березня 1741, Відень — 20 лютого 1790, там само) — король Німеччини з 27 березня 1764 року, обраний імператором Священної Римської імперії 18 серпня 1765 року, старший син Марії-Терезії. Самостійно правив, починаючи зі смерті матері 1780 року. 29 листопада 1780 року успадкував від неї володіння Габсбургів — ерцгерцогство Австрійське, королівства Богемське та Угорське, Королівство Галичини та Володимирії. Видатний державний діяч, реформатор, яскравий представник епохи освіченого абсолютизму.

Прихильник так званого освіченого абсолютизму. Проводив політику протекціонізму економіки країн і намагався створити єдиний внутрішній ринок. У 80-х роках провів ряд реформ державного управління, спрямованих на зміцнення монархії. З метою подальшої політичної централізації Йосиф II поділив країну на 15 округів, управління якими знаходилось в руках урядових комісарів. Йосиф II скасував монастирське землеволодіння, підпорядкував діяльність церкви інтересам держави, запровадив нову систему шкільної освіти, яка сприяла розвитку світської школи. У 1781 році видав патент (указ) про релігійну толерантність, який запроваджував свободу віросповідання і зрівнював у правах греко-католицьке і римо-католицьке духовенство.