Хто одружився на Nadezhda Krupskaya?

Nadezhda Konstantinovna Krupskaya (Russian: Надежда Константиновна Крупская, IPA: [nɐˈdʲeʐdə kənstɐnʲˈtʲinəvnə ˈkrupskəjə]; 26 February [O.S. 14 February] 1869 – 27 February 1939) was a Russian revolutionary, politician and political theorist. She was a leading figure in the Bolshevik party and was married to Vladimir Lenin.

Krupskaya was born in Saint Petersburg to an aristocratic family that had descended into poverty, and she developed strong views about improving the lives of the poor. She embraced Marxism and met Lenin at a Marxist discussion group in 1894. Both were arrested in 1896 for revolutionary activities and after Lenin was exiled to Siberia, Krupskaya was allowed to join him in 1898 on the condition that they marry. The two settled in Munich and then London after their exile, before briefly returning to Russia to take part in the Revolution of 1905.

Following the 1917 Revolution, Krupskaya was at the forefront of the political scene, becoming a member of the Communist Party's Central Committee in 1924. She was deputy education commissar from 1929 to 1939, with strong influence over the Soviet educational system, including development of Soviet librarianship.

Krupskaya died in Moscow in 1939, a day after her seventieth birthday. The circumstances of her death and personal tensions with Joseph Stalin have prompted several claims, some of which derived from Stalin's inner circle, that she was poisoned.

Володи́мир Іллі́ч Ле́нін (рос. Владимир Ильич Ленин; справжнє прізвище — Улья́нов — рос. Ульянов; також відомий під прізвищем Улья́нов-Ле́нін — рос. Ульянов-Ленин; 10 (22) квітня 1870(18700422), Симбірськ, (нині Ульяновськ), Російська імперія — 21 січня 1924, Горки, Московська губернія, Російська РФСР, СРСР) — російський і радянський революціонер, марксистський теоретик, засновник і перший глава уряду Радянської Росії (1917—1924) та Радянського Союзу (1922—1924). Засновник і лідер російської соціал-демократичної робітничої партії (більшовиків), головний організатор Жовтневого перевороту, головним результатом якого стало повалення Тимчасового уряду, початок Громадянської війни в Росії (1917—1922) та створення першої у світі держави, що декларувала себе соціалістичною. Уряд Леніна здобув перемогу у Громадянській війні в Росії та консолідував владу у рамках однопартійної держави під керівництвом комуністичної партії. Філософське й теоретичне бачення марксизму, розвинене Леніним, отримало назву «ленінізм».

Інтерес до революційно-соціалістичної політики виник у Леніна 1887 року, після страти його брата за замах на імператора Олександра III. Ленін був виключений з Казанського імператорського університету за участь у протестах проти нового університетського уставу, після чого він присвятив наступні роки здобуттю юридичної освіти, а в 1893 році переїхав до Санкт-Петербурга, де став відомим марксистським активістом. У грудні 1895 року Леніна заарештували, а згодом засудили за підривну діяльність до заслання до Сибіру на три роки. Після цього він переїхав до Західної Європи, де став ключовою фігурою марксистської Російської соціал-демократичної робітничої партії. Під час розколу партії в 1903 році Ленін очолив більшовицьку фракцію, протистоячи меншовикам на чолі з Юлієм Мартовим. Ленін ненадовго повернувся до Росії під час невдалої революції 1905 року, а під час Першої світової війни виступав за її перетворення на загальноєвропейську пролетарську революцію. Після Лютневої революції 1917 року, яка повалила царя Миколу II та встановила Тимчасовий уряд, Ленін повернувся до Росії та відіграв провідну роль у Жовтневому перевороті.

Уряд Леніна провів перерозподіл землі, видав низку законодавчих декретів, націоналізував банки та промисловість, підписав Берестейський мир із Центральними державами та заснував Третій Інтернаціонал. Спочатку уряд Леніна ділив владу з лівими есерами та дозволяв діяльність багатопартійних Установчих зборів, але до 1918 року владу було централізовано в новій Комуністичній партії. Опоненти були придушені в межах Червоного терору, під час якого десятки тисяч людей були вбиті або ув'язнені. Реагуючи на розруху, голод і народні повстання, у 1921 році Ленін відмовився від політики воєнного комунізму, впровадивши Нову економічну політику (НЕП). Ленін переніс три тяжкі інсульти у 1922 і 1923 роках, а після його смерті в 1924 році найвпливовішою фігурою радянського уряду став Йосип Сталін. Після його приходу до влади, у Радянському Союзі було впроваджено всеохопний культ особи Леніна, що тривав аж до його розпаду в 1991 році, а іменем Леніна було названо офіційну державну ідеологію СРСР ― марксизм-ленінізм, розроблений сталінським урядом у 1920-х роках.

Постать Леніна залишається суперечливою та поляризуючою: апологети відзначають його заслуги у створенні революційного уряду, що робив кроки до побудови соціалізму, тоді як критики звинувачують у формуванні диктатури, що призвела до масових убивств і репресій. Незалежно від позитивної чи негативної оцінки його діяльності, Ленін широко визнаний як одна з найвпливовіших постатей XX століття, і як один із найбільш значущих революційних діячів у світовій історії.